Дмитрий и Валерия, 19 июля 2013

Ми чекали цього дня п'ять років. Найскладнішим був останній рік, а саме підготовка до весілля. Який обрати ресторан, сукню, кортеж, костюм, фотографа та безліч питань виникало перед нами. Звернутися в весільне агентство було найпростішим варіантом, але всі вони пропонували стандартні шаблони. Хотілося чогось незвичайного, креативного, а головне – не бути схожими на інші весілля. Тому, вирішили зробити все своїми руками.

Одного дня в одному з бутиків ми придбали чорно-білий костюм для нареченого і з цього все почалося.  Чорно-білий, здається стандартне поєднання кольорів, але не для весілля. І тут народилася ідея зробити його саме в цих кольорах. Чорно-білий ретро мерседес, чорно-білі запрошення, чорно-біла сукня, і, навіть обручки, виготовленні на замовлення за нашим дизайном з білого золота у поєднанні з білими діамантами та чорними цирконіями. Батьки були шоковані. Навіть, дрес-код для запрошених був відповідним. На щастя всі його дотримались. Дату весілля було назначено на п’яту річницю наших стосунків, саме в цей день ми познайомилися. Але її довелося змістити на два дні через вінчання. День перед весіллям був найскладнішим: прикрашання ресторану, монтаж декорацій для церемонії, перевірка готовності . Просто кажучи голова йшла обертом, але ми трималися, нам допомагали друзі та батьки.

Нарешті, 19.07.2013. Все розпочалось чудово, ранок видався теплим та сонячним. Цей день був тільки для нас двох. Душ, запашна кава, make-up, зачіска, фата в чотири метри, сукня і чарівний букет з білих піонів. Наречений на чорно-білому ретро мерседесі 1939 року з пляшкою шампанського і двома келихами чекав свою майбутню дружину. Лунала весела музика, з кабріолету розвіювалась фата, ми їздили містом і всі перехожі вітали нас, проїжджі машини зустрічали радісними вигуками серен. Після веселої фотосесії з друзями наш кортеж направився до ресторану, де посеред р. Дніпро на подружжя чекав прикрашений пантон для весільної церемонії. Наречений зі свідками чекали біля арки, а в цей час наречена в супроводі свого батька наближалася до них. І от ця мить настала - одне слово, три літери. Весільні обручки прикрасили наші руки і ми – чоловік та дружина. Дзвін бокалів, веселий сміх запрошених, розваги та запальна музика тривали увесь вечір. На останок весільний танець під романтичну пісню Елвіса Преслі, солодкий білий торт з шампанським та святковий феєрверк.

Наступного ранку на нас чекала церемонія вінчання в Римо-Католицькому костелі св. Миколая.

Таким було наше весілля.